Заздрість як двигун прогресу

Ревнощі, заздрістьЯкось одна знайома розповіла зворушливу історію про те, як вона, будучи в не найкращому своєму вигляді зустрілася з молодим чоловіком, якого колись кинула. І що б ви думали! Він був добре одягнений, виглядав впевненим у собі чоловіком, а поруч була цікавої зовнішності дівчина, що, звичайно, дещо дратувало. Вони про щось жваво розмовляли, трималися за руки і як видно відчували себе цілком комфортно. Чого абсолютно не можна сказати про мою знайому.

Навіть не факт, що там все добре, а факт, що в порівнянні з ТАМ, ТУТ як раз якось вже і не дуже, і розтривожив бідне жіноче серце. Адже і жила, здається, навіть все в житті подобалося, а тут просто все з ніг на голову перевернулося. І робота здалася нудним зобов’язанням, та сама вона в професійному плані – не реалізувалася, і життя особисте – рутиною і зовнішність, тут можна було б сказати багато, але в цілому, стало зрозуміло, що саме вдале слово, що відображає її суть на даний момент – це невдаха.

Через п’ять хвилин вона, звичайно, вже не сильно думала про цю зустріч, але зате вже зовсім заглибилася в самобичування і депресивні роздуми про те, як вона бездарно провела своє життя, про те, як все средненько і не так, як мріялося колись . Тут ще улюблений чомусь затримувався. Та зрозуміло чому, вона ж невдаха, некрасива, сіренька і ніяка, чого ж вона чекає? Що він буде також дивитися на неї зараз, як її колишній дивився на свою явно красиву і успішну супутницю? Як би не так! Добре, що хоч взагалі хтось є! Хоча теж так собі хтось, якщо розібратися. Ні шику в ньому немає, ні лиску ніякого. Так, хлопець і хлопець. Є й добре.

І, взагалі-то, на цьому все. Якщо опустити наступні 2 тижні, які припали на сумні зітхання і жалю про витрачений час і можливості, то в житті мало чого змінилося. Хіба що перший час особливо дратував супутник життя і робота і все життя в цілому. Зате жаліти себе було навіть в якійсь мірі приємно, а інакше, власне, навіщо цей драматизм і згущення фарб?

Звичайно, всі ми добре розуміємо, вивчаючи цю сторонню історію, що героїня її зовсім нічого не зробила для того, щоб якось ситуацію змінити, а просто вчепилась за привід для жалю до себе, а тому й продовжила жити як жила. А треба б узяти своє життя в свої ж руки, адже ніколи не пізно! Треба зібратися і змінити все, що не подобається, потрібно зайнятися собою і працювати, працювати, працювати …

Але хто з нас не вибирав в житті пожаліти себе, замість того, щоб щось реально змінити? Щось думається не так вже й багато набереться таких. І навіть найуспішніші і беруть від життя все чомусь іноді пасують перед реальністю. Всім знайомий страх невдачі, всім знайоме розчарування від зв’язки «спробував – не вийшло». І не так вже багато бажання, часом, пробувати ще раз, особливо якщо в успіху не впевнений, а зусилля адже докладати доведеться.

І що ж тоді?
Як же бути?

Складне, майже гамлетівське питання. А відповідь мені здається все ж на поверхні. Потрібно просто постаратися зрозуміти, що ж насправді тобі потрібно і чому ти в такій ситуації і чому, якщо це так тобі не подобається, ти нічого не міняєш. Можливо, виявиться, що не так все погано і що саме те, що ти хочеш, і що важливо для тебе у тебе в житті є. А можливо, така випадкова зустріч, стане поштовхом для серйозних змін і в тобі і в твоєму житті і через рік ти будеш жити в іншому світі, який побудуєш сама і в якому будеш щаслива.
Важливо не заглиблюватися в жертовність, а зрозуміти, що ми завжди маємо те, що хочемо, якщо дійсно усвідомлено хочемо і докладаємо до цього зусиль.
Можливо, хтось думає інакше, і я щось упускаю, поправте мене якщо так :-) . А поки ви цього не зробили, бажаю вам сил і мотивації для створення того життя, яку ви дійсно хочете.

Якісні українські меблі з дерева retro-mebli.com

Comments are closed.

сім'я | стиль | навчання | модний одяг | макіяж | краса | кохання | косметика | корисні продукти | корисні поради | здорове харчування | здорова шкіра | взаєморозуміння | активний відпочинок